Український мандрований філософ Григорій Сковорода [Дмитро Багалій] (fb2) читать постранично, страница - 2

відбиток

Сковороди впродовж найлихолітніших часів як свідчення його неперебутности для нашої

ментальности, одним із найтривкших архетипів української міфотворчості.

Час, коли єдиний раз видано цю книжку, надто схожий на нинішній: революційна

збуреність, економічні негаразди, і тільки пафос войовничою атеїзму змінився повністю

протилежною якістю - не менш гарячковими пошуками Бога, ще й примноженими

міжконфесійними суперечками (а це повертає нас уже й до часів полемічної літературі).

Праця Дмитра Івановича Багалія певним

б

чином підсумовує солідний за часом і зусиллями період вивчення життя і творчої

спадщини останнього філософа давніх часів і першого філософа новочасности - Григорія

Савовича Сковороди впродовж усього "дожовтневого періоду". А милостивою увагою

творчість Сковороди удостоїли не тільки Володимир Ерн, який однозначно проголосив

Григорія Сковороду першим російським філософом, а й Володимир Соловйов, і Лев Толстой

і багато інших. Особливий спалах інтересу збігся із вшануванням сторіччя з дня його

смерти (1894) і двохсотріччям від дня народження (1922). Монографія Д. Багалія крім

того, що підсумувала і цей відтинок, мала б відкрити і новий, сучасний етап опанування

спадщиною, Григорія Сковороди. На жаль, цього не сталось з надто добре тепер, відомих

нам причин. Тому ми вважаємо одним із найнагальніших завдань відродження української

духовності поновити перервану і "переврану" традицію вивчення життя і творчості

великого філософа - першого мислителя нашої новочасности.

Крім підсумку минулою й відновлення замірів першого видання цієї книжки 1926

року, маємо на оці й цілком оригінальну мету - нагадати громаді крім глибинної

неперебутности й незглибимої духовности вчення Григорія Сковороди, ще й зовнішній

стимул - незабаром знову ювілеї філософа. Адже ж народжувався він і помирав ніби

навмисне на зламі століть: на початку і в кінці, коли в суспільстві накопичується втома і

зневіра. Сковорода виник як рятівна зірка у роки вшанування сторіччя смерти, і звідтоді

впродовж трьох десятиліть гуманітарна думка імперії наснажувалась його вченням в

один із найсмутніших періодів свого існування аж до ювілею з дня народження, коли для

України на якесь десятиліття зблисла надія відродження. Важко обрахувати, але й без

цього можна сказати з усією впевненістю - наше суспільство було б значно біднішим

духовно впродовж усього нинішнього століття. Здобулись чи втратили, але стан нашої

духовності ледь чи кращий, ніж у кінці минулою сторіччя, та й стоїмо ми на межі вже не

звичайного зламу століть, а на порозі тисячоліття. Відтак у пропорції зростає соціальна

напруженість і відповідно духовна наснага спадщини Гриюрія Сковороди для нашого часу.

Символічний збіг імен і по-батькові двох літописців Подніпров'я і Слобожашшіни

- Яворницького і Багалія, які вилетіли з одною гнізда

7

- Харківського університету, біля витоків якою стояв, як це впевнено, але надто

лаконічно стверджує у монографії Д. Багалій, Григорій Сковорода. Під впливом мудрого

старця малі академії й чисельні сільські гуртки та осередки створили духовну атмосферу і

передумови до появи громадських утворень і наукових товариств, які на початок XIX ст.

дали змогу на народні пожертви створити університет у Харкові, що майже на ціле

століття перебрав на себе місію світською форпоста суспільствознавчої думки в Східній

Україні, окрім, звичайно, Київської Духовної Академії - релігійно-філософської цитаделі на

всю Російську імперію ще з часів Петра Могили і до жовтневої революції.

Час стрімкий, як ніколи, наближає нас до ювілеїв Григорія Савовича Сковороди.

Погляньте в кінці цієї книжки на бібліографію видань до ювілеїв сторічної давности. Та й

саме видання 1926 року- більш ніж красномовне свідчення пошани і неперебутної ваги

2

життя Григорія Сковороди. В ті часи в Росії шанували іншою старця Григорія Распутіна.

Окрім тою, утверджувався атеїзм і матеріалізм на так званій науковій основі. Тому й

академік Д. Багалій (не вірте, він лукавив!) мусив стоїчно

--">

Пожертвовать